Є у мене така собі традиція, писати кожного Дня Народження про загальні враження. Не знаю, чи доцільно робити подібне цього року, бо тут вже не просто чергова дата, а своєрідний ювілей. Приблизно третина мого життя залишилась позаду, а я цього майже і не помітила.
Здавалось, що тільки недавно я неймовірно щасливою повернулася від однієї особливої людини і писала про свої 20, як про щось перспективне. Але цей день прийшов.
Тому, мені хотілось би дуже-дуже подякувати дівчатам, які зробили для мене цей День Народження насправді особливим і приємним. Саме їх організаційні навички допомогли мені відчути себе трішечки щасливішою, ніж потрібно було.
Також окремі обійми і поцілунки я передаю через Інтернет моїй любій Джу і з нетерпінням чекаю на нашу зустріч.
Зазвичай, у таких випадках потрібно знову зазначати свої перемоги, згадувати якісь досягнення, але я зроблю по-іншому: напишу про те, чого я НЕ досягла за всі ці попередні роки.
Отже, у своєму віці я:
- не сумлінна студентка і точно не отримаю вже червоного диплому;
- не навчилась боротися із лінню;
- не вмію розбиратися у людях і знаходити правильних друзів (читай також: чоловіків);
- не вмію дискутувати з людьми на рівних;
- не навчилась ризикувати і діяти без сумніві;
- не навчилась робити якісні фотографії;
- не припинила вірити у дива;
- не маю роботи;
- не прочитала багатьох книг, які повинна проаналізувати кожна порядна і поважаюча себе людина у моєму віці;
- не впевнена у собі;
- не володію ґрунтовними знаннями із якоїсь конкретної сфери (див. лінь)
- не приділяю достатньо уваги батькам;
- не бачила багатьох хороших фільмів, про які чула;
- не подорожувала багато;
- ніколи не була абсолютно щирою із собою та іншими;
- не вмію спілкуватися із тими людьми, які мені відверто неприємні (а життя буде зводити мене із такими особами);
- не вмію їздити на велосипеді;
- не вірю у бога;
- нерозумно витрачаю свій вільний час;
- не можу вирости;
- не зробила нічого значимого для суспільства і окремних людей;
Загалом, ці пункти я вважаю найважливішими і сподіваюсь, що їх написання ось тут, стане корисною мотивацією.
Викладати думки на форматі А4 останнім часом мені останнім не надто виходить, бо є деякі складнощі в університеті (а саме, дивись пункт про лінь і несвоєчасне виконання домашніх завдань). Тому не нарікайте за такий сухий стиль. Знову відчуваю себе зобов’язаною перед тобою, читачу.
Повертаючись до Дня Народження, декілька слів мені би хотілось написати про подарунок, про який я марила зо три чи чотири роки. І здавалось би, дрібниця, але, коли я взяла його у руки, не змога втриматися від задоволених вересків. Звичайно, я говорю про книгу, яку мені подарувала Віка - «Мандрівний Замок Хаула».
Моя невеличка активність на факультеті зовсім не дозволяє закутатися у ковдру та поринути у чарівний світ Діани Вінн Джонс. Я не раз бачила аніме, за авторством Хаяо Міядзаки, і не раз читала цей фантастичний роман, але тепер книга моя і я можу робити з нею, все що завгодно. Хоча, у ванну я її точно брати не буду, бо не хочу раптом зіпсувати обкладинку або сторінки своїми вологими руками чи гаряччими випарами. Останній раз я читала цей твір десь три роки тому, і саме тому не можу писати якихось рецензій зараз (але обов’язково зроблю пізніше).
Наступна подія, про яку мені би хотілось згадати – це інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?» Чесно кажучи, я мала досить велику перерву між кубком гімназії та турніром на журфаці, але форми своєї я не втратила. Навіть, не зважаючи на те, що я була невиспана, як чорт. Я задоволена, що дівчата отримали максимум позитивних емоцій і переконалися, що подібне проведення часу може бути чудовим.
Звичайно, ці забавки суттєво відрізняються від наших типових гімназійних баталій, коли ми із хлопцями в останні секунди вирішували, що ж написати на бланку відповідей, кого побити за бездіяльність або де б дістати їжі.
Не вистачало мені і досвідченого Теда, якій вмів заінтригувати і підібрати досить складні питання, іноді навіть абсурдні. Я би із великим задоволенням зібралася нашою «Єврікою!» (якщо мені не зраджує пам'ять, сьомою командою) і згадала би старі часи.
Насправді, нова «ЩДК» змусила мене забути про буденні проблеми і переживання, які надто глибоко засіли у голові. Ми дуже атмосферно провели час у компанії чудових та ерудованих дівчат і хлопців. Та це був лише другий тур, попереду ще декілька ігор, на які я чекаю із нетерпінням.
Мабуть, на цьому я і звершу.
Гарної тобі ночі, читачу.
Якщо тобі сумно, пий вітаміни.
Люблю тебе.
Ваша ДейДаша
Здавалось, що тільки недавно я неймовірно щасливою повернулася від однієї особливої людини і писала про свої 20, як про щось перспективне. Але цей день прийшов.
Тому, мені хотілось би дуже-дуже подякувати дівчатам, які зробили для мене цей День Народження насправді особливим і приємним. Саме їх організаційні навички допомогли мені відчути себе трішечки щасливішою, ніж потрібно було.
Також окремі обійми і поцілунки я передаю через Інтернет моїй любій Джу і з нетерпінням чекаю на нашу зустріч.
Зазвичай, у таких випадках потрібно знову зазначати свої перемоги, згадувати якісь досягнення, але я зроблю по-іншому: напишу про те, чого я НЕ досягла за всі ці попередні роки.
Отже, у своєму віці я:
- не сумлінна студентка і точно не отримаю вже червоного диплому;
- не навчилась боротися із лінню;
- не вмію розбиратися у людях і знаходити правильних друзів (читай також: чоловіків);
- не вмію дискутувати з людьми на рівних;
- не навчилась ризикувати і діяти без сумніві;
- не навчилась робити якісні фотографії;
- не припинила вірити у дива;
- не маю роботи;
- не прочитала багатьох книг, які повинна проаналізувати кожна порядна і поважаюча себе людина у моєму віці;
- не впевнена у собі;
- не володію ґрунтовними знаннями із якоїсь конкретної сфери (див. лінь)
- не приділяю достатньо уваги батькам;
- не бачила багатьох хороших фільмів, про які чула;
- не подорожувала багато;
- ніколи не була абсолютно щирою із собою та іншими;
- не вмію спілкуватися із тими людьми, які мені відверто неприємні (а життя буде зводити мене із такими особами);
- не вмію їздити на велосипеді;
- не вірю у бога;
- нерозумно витрачаю свій вільний час;
- не можу вирости;
- не зробила нічого значимого для суспільства і окремних людей;
Загалом, ці пункти я вважаю найважливішими і сподіваюсь, що їх написання ось тут, стане корисною мотивацією.
Викладати думки на форматі А4 останнім часом мені останнім не надто виходить, бо є деякі складнощі в університеті (а саме, дивись пункт про лінь і несвоєчасне виконання домашніх завдань). Тому не нарікайте за такий сухий стиль. Знову відчуваю себе зобов’язаною перед тобою, читачу.
Повертаючись до Дня Народження, декілька слів мені би хотілось написати про подарунок, про який я марила зо три чи чотири роки. І здавалось би, дрібниця, але, коли я взяла його у руки, не змога втриматися від задоволених вересків. Звичайно, я говорю про книгу, яку мені подарувала Віка - «Мандрівний Замок Хаула».
Наступна подія, про яку мені би хотілось згадати – це інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?» Чесно кажучи, я мала досить велику перерву між кубком гімназії та турніром на журфаці, але форми своєї я не втратила. Навіть, не зважаючи на те, що я була невиспана, як чорт. Я задоволена, що дівчата отримали максимум позитивних емоцій і переконалися, що подібне проведення часу може бути чудовим.
Звичайно, ці забавки суттєво відрізняються від наших типових гімназійних баталій, коли ми із хлопцями в останні секунди вирішували, що ж написати на бланку відповідей, кого побити за бездіяльність або де б дістати їжі.
Насправді, нова «ЩДК» змусила мене забути про буденні проблеми і переживання, які надто глибоко засіли у голові. Ми дуже атмосферно провели час у компанії чудових та ерудованих дівчат і хлопців. Та це був лише другий тур, попереду ще декілька ігор, на які я чекаю із нетерпінням.
Мабуть, на цьому я і звершу.
Гарної тобі ночі, читачу.
Якщо тобі сумно, пий вітаміни.
Люблю тебе.
Ваша ДейДаша
