Перший місяць літа вже майже закінчився. І що ми маємо у результаті?
Як ви розпочали свої канікули і відпочинок?
І чи взагалі ви його розпочали? Мені
здається, що людство давно винайшло машину часу. Це не прибори, не наука, не якісь випадкові плани,
не очікування на манну небесну, зовсім ні. Справжня машина часу – це обов’язки,
ділові домовленості і відрядження у інші міста. Продовжувати можна до
нескінченності.
Якось непомітно одні задуми накладаються на інші, все
перетинається, і ти повинен усе встигнути. І з’являється питання: «Коли я за це
домовився? Я ж просто лежав у ліжку!»
 |
| Цікаве зображення, щоб відволіктись :) |
У нас і джаз, і нові знайомства, і проекти, і старі друзі з
іншої частини країни. І, здається, що до кінця дня твоє тіло ворушиться
автоматично і з рота вилітають зовсім випадкові фрази і жарти. Зовсім немає часу на те, аби перевірити стан
справ у соціальних мережах, переглянути чиїсь профіль у якомусь додатку. Хіба
трапляються подібні моменти під час пересування містом громадським транспортом,
але ти більш зосереджений на музиці, яка не встигає набриднути.
А ввечері ти вертаєшся додому, ледь-ледь готуєш собі ліжко
до сну і за якусь мить опиняєшся у темряві , поки о 8 не задзвонить будильник і
не сповістить про новий день. Та я зовсім не жаліюсь. Подібна втома надзвичайно
приємна – у тебе складається відчуття, що ти робиш щось корисне і комусь це
насправді потрібно. У той самий час ти
не витрачаєш зайві емоції на якихось сторонніх людей. Навіщо, якщо це не
принесе ніякої користі? Та-ак, я корислива.
Хоча знаєте, попри всі перевтоми зникає потреба у вираженні
якихось негативних почуттів. Розчинившись у кріслі на літньому майданчику
чергової кав’ярні, закутавшись у блакитний плед і лаючи туристів, ти можеш
подарувати най-най-найближчим чисте добро і любов. Хочеться і довго обійматися, і говорити, і пити напої
із вмістом кофеїну ще і ще. Хіба це не справжнє задоволення?
Словом, літо розпочалось активно і несподівано завантажено.
І це тільки перший місяць.
А далі таки запланований Zaxid. І подорожі.
Тому, побачимось десь?
Люблю вас неймовірно, мої дорогі.
Не забувайте мене. Не хочу випадково перетинатися з вами на
вулицях з фразами: «Я думала тобі написати/подзвонити, але якось не вийшло!»
І я спробую побачити всіх-всіх.
Гарних снів, продуктивних робочих днів.
І любові, любові, любові.
Ваша ДейДаша
