Але

Знаєте, а цікаве у мене до вас з’явилось питання: як часто ви дієте, замість того, щоб думати? Що вам заважає на хвилинку забути про наслідки якогось вчинку і щось зробити тут і зараз, щось абсолютно для вас не характерне, абсурдне чи божевільне? Що вас зупиняє перед тим, аби взяти наплічник, запакувати його битком і вирушити на пошуки пригод? Чи, наприклад, сказати у вічі якісь конкретній людині правду?  Чи то поцілувати особу, від якої вам зносить дах? Чому ми звикли будувати  моральні камери, у які  постійно себе зачиняємо?  Скажіть, коли в нас буде інший шанс втнути дурість? І чи буде він взагалі?

Краще шкодувати про те, що ти зробив, ніж про те, чого НЕ зробив. Знати конкретну відповідь набагато корисніше, ніж спиратися на мрії і припущення. Життя ж то в нас одне, а ми витрачаємо його на дрібниці. Різні обговорення один одного позаочі, страждання від нерозділеного кохання, стосунки із непотрібними людьми, до яких ми нічого не відчуваємо;  марнування часу біля екранів моніторів і банальна відповідь «ні» на будь-яке дивне запитання чи пропозицію. Навіщо нам це все, хіба можна так марнувати всій час і свої емоції? Але ладно, ніхто не готовий бути щирим. Навіть із собою, що вже говорити про відвертість між з іншими людьми.

Ми скаржимося, що нам не вистачає часу на якість події, ми нарікаємо на те, що у минулому було краще, але хто житиме замість тебе теперішнім. Та ніхто.

 Будь ласка, робіть те, що вам подобається. Не звертайте уваги на інших. Не вагайтеся. Бо все, що робиться, на краще.