Не вчасно зараз говорити про особисті невдачі. Егоїстично. Тому розпочну з на жаль, буденного.
Багато смертей. Відомих і, мабуть, невідомих. Хтось писав: "Моя країна померла, хоч вбито [лише] одного".
А і правда. Хоча мертва лише влада, а не люди. Усередині їх світлих голів з'явилося щось нове.
Гідність взяла кермо революції.
Львівську ОДА чомусь забарикадували. Граються. Чим би людина не тішилась, аби не плакала. Краще би позавалювали військові частини тим снігом. Було би дієвіше.
А ви, мабуть, подумаєте: "Така розумна? Йди та постій там сама!" При необхідності піду, але не зараз. Не час.
У нас заметіль та кінець сесії. Не такий кінець, який би я хотіла. Одна п'ятірка. Решта 4. В мене шалена журба. Це все лінь. Влітку, якщо отримаю хоч одну 4, буду давити собі пальці дверима. Або ні. Я щаслива, що пішов сніг.
Не маю бажання проявляти будь-яку активність і десь ходити. В мене є Громадське. І 5 канал.
Позавчора я знайшла книжку Алекса Коша "Вогнений легіон". Ми чекали на цю частину два роки. Там 700 сторінок. У мене буде багато затишних вечорів у ковдрі, з чаєм, а також Вельхеором, Кільнміїром, Закері, Чєзом та Алісою.
Також сьогодні я придбала собі два диски з чотирма іграми, бо вчора прочитала про Зімаство
(свято задротів, на кашлат Різдва, коли люди протягом тижня грають у відеоігри).
Мені сумно.
Єдине, що я можу зробити для людей на Грушевського - репостити та поширювати інформацію. І мені соромно і за це.
Люблю тебе, читачу.
Твоя ДейДаша
Немає коментарів:
Дописати коментар