Тяжко вести блоги. Особливо, коли їх багато. Не знаєш, куди доречніше зробити допис. А потім думаєш: "Та ну його, піду спати, бо вже друга година". Чи то четверта.
І так минає день за днем.
Революція знов йде на спад, студенти і твіттер продовжують жити як раніше, використовуючи старі добрі хештеґи.
У Львові нас залишилося мало, адже, багато хто покинув нас на певний час: тижні, місяці. Ми сумуємо, але ходимо по кав'ярнях, кіно та виставах. Так, це я про дебют бро, який відбувся кілька днів тому. Гарно розважили нас студенти-вокалісти. Колись будемо ходити до опери.
Сніг тане як і надії.
Муза знову десь поділася.
Знаєте, раз на декілька місяців всередині я відчуваю тварину. Спочатку це був кит (про якого я колись писала), слідом вовк, наступним став ведмідь. Зараз дивно - чому рослини, чому саме маки?
Хоча, добре, що не метелики. Голова і так гуде. Ще нам не вистачало чергової захопленості.
Протягом тижня хотіла написати в іншому блозі. Вийшло, що там занотовуються переважно сни.
Сьогодні в малої перший (?) День Народження. Чи то другий? Маленьке мацьопство хороше, хай росте.
Коли придумаю, про що ще написати - обов'язково такзроблю.
А зараз, добраніч.
Немає коментарів:
Дописати коментар