Чуєш? Це осінь. Не така як зазвичай, вона чарівна і повна
сподівань. Не знаю чому, але я ніколи не відчувала такої радості та легкості в
цей період року. Серце якось посеред
вулиці несподівано завмирає. Воно тихенько шепоче десь вглибині твоєї душі:
"Дихай. На повні груди. Ти живий."
Новий погляд на світ.
Новий погляд на неймовірно гарний Львів. Здавалось, все таке буденне,
очікуване, нецікаве. Але все одно. Вулички міста наповнені романтикою і ароматом
запашної кави. Кожна будівля промовляє до тебе, відкриваючи давно забуті
таємниці та мрії. Десь впавший листочок, десь малесенький промінчик сонця, десь
приємний спогад, десь погляд під новим кутом.
Їдеш в трамваї і усвідомлюєш,
що прекраснішого за це місто немає нічого! Ніщо не гріє душі так, як це роблять
улюблені кав'ярні в центрі міста, де можна відпочити з друзями та поговорити
про життя. На голову звалилося стільки натхнення, що пхай в кишені та тікай.
А цей запах осіні.
Затули очі, відкривши вікно. Вдихни Львів у повні легені. Забудь про негаразди.
Є тільки тут і зараз. Цей запах (ні, не каналізації :)
Це буде тяжкий рік.
Буде і ЗНО, і випускний, і виснажливі додаткові заняття. Але я впевнена, що
впораюсь. Так, трохи страшно, проте куди без цього? Я почала вже ходити на
мову. Мені на наступну п'ятницю треба зробити біля 200 тестів, і найцікавіше,
що я вже це виконала. Хочу вчитися і хочу вступити на омріяний факультет. І я
це, мабуть, зроблю :) Будемо сподіватися на найкраще.
Немає коментарів:
Дописати коментар