Напитись моря та стати сіллю

Скажіть, панове, хто не любить Львів? Усі його просто обожнюють, адже насправді, як можна не захоплюватись цим містом?! Я заздрю туристам, дуже заздрю. Для них місто Лева – це як казка, шматочок Європи в Україні. Хоча, звичайно, не все так ідеально, але все одно певний рівень та авторитет у цього міста є. Чому чарівні будинки та вулички , які для всіх були  захоплюючими  стали такими буденними?  Адже пам’ятник Данила Галицького – це просто «кінь»… Побачити щось нове можна тільки за тієї умови, якщо ти  захворієш і не зможеш адекватно сприймати реальність.

Навіть музиканти на вулицях у «Свято Музики» виглядають досить звичайним та аж ніяк не новим явищем. Тільки їх стало трішки більше.

Сьогодні ми ходили на «Один в каное». Ці люди дуже талановиті та унікальні. Здавалось би одна гітара, якісь ударні та чарівний голос співачки, невже це так багато? Виявляється, що так.  Дуже атмосферний гурт. Від їх пісень всередині відчувається якась дивна енергія, яка надихає на… хм… перемоги  або бажання жити…  чи щось таке?  

Я дуже втішена, що «Один в каное» їдуть на «Захід» того року. Впевнена, що вони будуть виступати  на акустичній сцені після дванадцятої, але заради такого, навіть, якщо я буду дуже змучена,  спати не піду.

Якась стара фотографія

Цей коротенький виступ якось підняв мені настрій, хоча пісні не є аж такими веселими. Стандартна кава з «Креденса» та Robbie Williams у навушниках, я вважаю, що це найкраще, що може закінчити вечір. Немає ніякої метушні, в голові майже спокій, і на душі тихо так, як під час дивного затишшя. Чи буде буря  згодом? Чи треба чекати  янгола? Чи просто відпочивати та дихати на повні груди?