Ще трішечки залишилось, і я, нарешті,
побачу зорі в твоїх очах. І всесвіт перестане мене турбувати. Секунда ціною у вічність,
яка закарбується у моїй пам’яті. Спіймаєш мій погляд чи ні, байдуже, чесно
кажучи. Я досі не знаю нічого про колір
твоєї душі. Ти назавжди залишишся всередині теплим вогником, який не загасить
жодна міра часу.
Сміятимешся або все ж таки забудеш,
проте, хоч іноді з’являйся мені. Не хочу втратити тоъ виваженної мовчазної хвилини, яка казала занадто багато. Єдине, що залишилося доброго. Єдине,
що навряд чи колись помре.
P.S. Даша дивна. Даша хоче писати. Даша не знає кому і навіщо.
Немає коментарів:
Дописати коментар