Знаю vs. Хочу

                                                  Присвячую людині, яка має той самий соціотип, що й Юнг ;)

Кожного ранку в моїй голові виникає своя історія, яка починається словами: «Якби ж то…». Зазвичай усі найсміливіші бажання на хвилину чітко з’являться десь у глибинах свідомості,  і на деякий час  я захлинаюся у хвилях довгоочікуваної ейфорії.  Проте через мить приходить гірке усвідомлення: «Цього ніколи не буде. На це здатна лише твоя фантазія.»

І тоді ти розумієш, що бажання дуже рідко перетворюються на реальність. Я не знаю, чи  кожен щохвилинно моделює у себе в голові  різноманітні ситуації, але в мене цей процес відбувається саме так. Тобто, спочатку я можу розмовляти з одним старим другом, сидячи в кафе, і  раптом, у ту саму секунду,  вже говоритиму про почуття з людиною з іншого міста, лежачи на канапі.  
У той момент, коли я побачила картинку із очікуваним розвитком подій, приходить  розуміння, що на такому результаті можна поставити хрест. Ти сам все зіпсував, передбачивши його.  Нічого ніколи не можна передбачати!  Проаналізувавши особистість, із якою ти входиш в контакт, подію… Все одно на тебе чекає невдача.  І щоб не розчаровуватися, я просто припиняю думати про подібні речі. Голова стає набагато легшою,  без зайвих проблем, які ти сам собі створюєш. Інша справа, що ти боїшся втілити найінтимніші бажання у життя.

Але є одне відчуття, яке я можу порівняти, мабуть,  лише із шостим чуттям. Це огидне слово «знаю». 

Наприклад, виходиш ти з хати. Злющий  такий,  з червоним писком, геть нікого бачити не бажаєш, а особливо того, на кого сердитий.  І тут тобі в голові щось клацає: «Сьогодні в центрі ти побачиш ЮЗЕРНЕЙМ. І ти це ЗНАЄШ.»

 У голові знов лунає різноманітна лайка (трьома мовами щонайменше). І знаєш що, друже?  Все відбувається  саме так, як тобі десть там клацнуло у підсвідомості. Чому знання домінують над бажаннями?  

Слід також пам’ятати про боротьбу знань та бажань. Знання можна розглядати  як ознайомлення із нормами моралі, а бажання як виконання певних антисоціальних вчинків. Внутрішній звір, який прагне вирватися на волю, простіше кажучи.  Шкода, що не кожен здатен його випустити.

Любий друже, до чого я вела. Не тримай свого звіра в клітці, тримай замкненими свої найпотаємніші бажання.

Твоя

ДейДаша