Час минає, ми
змінюємося, підкорюємо нові географічні широти, але сьогодні мені би хотілось привітати
кожного із Вас з річницею нашого чудового товариства. Де би ви не були: в Японії,
у Лондоні, у Києві чи у Львові. Рівно рік тому, я (не буду сором’язливою) познайомила
Вас всіх на таке не характерне свято для
українців - Хеловін. Чесно кажучи, тепер для мене це особливий день. І я абсолютно не шкодую через свої дії. Часом, я
вагалася, думала, що зробила величезну помилку, коли звела Вас усіх, але ні. Ми стали справжньою родиною, хоча часто не
розуміли один одного. Нам було комфортно разом. Настільки, що ми готові були
забути про власну гідність, інших друзів чи термінові справи. Згадайте лише, Соломію із
Тасею, які вічно сварилися і
сперечалися, Стаса, що не міг знайти таємну зброю для досягнення бажаної мети , Тараса, який постійно був
зайнятий і готувався до змагань з луку,
Івана, який підкорював серця наших дівчат і прекрасно співав різних пісень під
гітару, Оленку, що привозила нам японський кокс і азіатський шоколад, Мартусю,
яка вигадувала якісь цікавинки для свят , Ольку, що кожного разу пропускала
всі свята. і мене, що творила багато дурниць і не лишалась на чисельні ночівлі у Лігві. Друзі, тільки Ви змусили мене відчувати
себе живою. Ви найкраще, що у мене колись було.
Уперше я переконалась, що така кількість людей може спілкуватися
між собою і бути близькою один до одного у рівній мірі. Ви навіть не уявляєте, як я сумую за
всіма Вами. Як часто про Вас згадую у холодні вечори у Чехії. Пробачте мені, якщо я Вас колись образила. І я
пробачаю Вас, якщо колись була на вас зла.
Я люблю Вас.
Дякую Вам за все.
Дякую за цей день, рік тому.
Сподіваюсь, більше ми не робитимемо помилок.
Хто б що не казав, але я знаю, що Ви любите кожного, бо є за
що.
Ваша Даша
Немає коментарів:
Дописати коментар