Швидко про 2013

Вітаюсь із тобою, друже мій, востаннє цього року.  Прийшов той час, коли треба підводити підсумки. Було багато втрат,  надбань, приємних та жахливих спогадів. Дивно, але чим людина старша, тим байдужіше вона сприймає свято Нового Року. Особисто я лише вчора дізналась про те, що сьогодні 31. Це мене неабияк здивувало. Немає передчуття дива, як це було колись. Шкода те, що я усвідомлюю це саме зараз. А що буде у 20, у 30, у 60 років?

Спочатку скажу кілька слів про сумне. По-перше, я втратила дитинство – закінчила школу. Не знаю, добре це чи зле, але факт залишається фактом.  Немає більше С.О. і підсобки, страшного Юрія Степановича. Тепер це лише спогади. Шість років пройшло…

 Також я припинила спілкуватись із багатьма приємними  і хорошими людьми, за що досі себе пиляю майже кожного дня. Кожен, хто був колись зі мною поряд, без сумніву, людина гідна. Можливо, зі специфічним характером, якимись своїми особливостями, але.

 Головне те, що 2013 рік  -  один із найяскравіших. Я вдячна хлопцям за літо із баскетболом, я неймовірно рада, що склала ЗНО і вступила на той факультет, який хотіла. Я  задоволена фестивалем «Захід», і, найголовніше, народженням Машулі. То є маленьке сонечко і забавка для батьків, яких я також дуже сильно люблю і за якими дуже скучаю.

Я вдячна тим людям, які зараз зі мною.  Тасі, за його харизму та характер, за пісні, які вони з Тарасом пишуть (як для мене, так і для інших). Особливо хочу зазначити хіти про мій блог та моє фантастичне падіння і розбиту голову. Тому ж Бубліку, за те, що він поряд ,  правда, дістав уже зі своїм луком.  Іванові за те, що він саме той, хто мені потрібен. Яким би він іноді легковажним не був, але ця людина у тяжку хвилину прийде і допоможе.  Також дякую Стасові, за його вибір та щирість. Я люблю того мужика і не дарма вважаю його за брата.

Познайомилась також із Остапом (той, що Фернеза) та Дарієм. Шкода, що зараз наше спілкування трішки зіпсувалося, але, мужики, вам я вдячна за цікаві розмови і гарно проведений час.

Вперше я знайшла таку кількість чудових подруг. Я здивована, що таке взагалі можливе. Мартуся, Оленка, Джу та Оля. Дівки, таких щирих і класних людей я давно не бачила. Я дуже рада, що ми за півроку пережили стільки приємних речей (Чисті Четверги, Миколая, подорож до Києва та Тернополя, посиденьки в Хот Кафе та Пузатій хаті).

Багато кого я можу не згадати, але я люблю кожного з вас. Пробачте мені за самовпевненість, за впертість, за  дурні вчинки, за погану поведінку.  Я шкодую, повірте мені.  Але так сталось. Що поробиш. Ще раз пробачте.

Сподіваюсь, наступний рік принесе нам любов, дружбу та успіх.

Не пийте багато, вірте у диво (хоча я і не вірю, бо моє диво неможливе, хоча і дуже просте)

Останнє в цьому році,

Твоя Дейдаша