"Ти лежиш самотня на холодній підлозі, всі сумні думки ти викладеш у блозі"

Доброго вечора, любий мій читачу. Пишу тобі  із холодної кімнати і, мабуть, не про те, про що ти хотів би знати. Всіх людей зараз цікавлять події в Україні. Багато хто вірить брехливим російським новинам, багато хто переконаний, що ми стоїмо не за ідею, а за гроші. Бо насправді  200 гривень це саме та ціна, за яку варто продати своє сумління і своє майбутнє.

У Львові, на жаль усе  спокійно. Головна проблема полягає в тому, що немає з чим боротися: лояльність, підтримка з боку міської влади – про що ще може мріяти справжнє демократичне місто.

Отже, з цього приводу наша компанія вирішила влаштувати для себе #євродиван, який триває вже другий тиждень. Не скажу, що ми постійно сидимо в якомусь  теплому та затишному місці. Ні, ми буваємо на майдані кожного дня. Проте більшість часу наша «аналітична група» проводить у  двох місцях: «Пузата Хата» та « Hot Café». За час революції ці заклади  стали для нас майже рідними.  Перший  -  через смачну їжу і бюджетну каву, другий – через милого бармена Юру та музику, яку він нам  вмикає.

Чесно кажучи, я дуже здивована, що ми почали збиратися такими великими компаніями. Якщо в один день нас не буде близько дев’яти – значить,  тут щось не так.

Посиденьки і чай зближують людей, мафія вчить бути обережним, майдан – вірі у майбутнє.

Сьогодні був чудовий день.  Я вдячна Марті, Оленці, Джу, Остапові (з яким ми сьогодні познайомились нормально, а не як на Заході), Маланці,  Стасові, Іванові, Тарасові і Тасі, Даніку та Адріану за чудово проведений час.  Я люблю цих людей, за щирість і відкритість. Мабуть, сьогодні вперше за всі ці роки, які я знаю Івана, в нього в хаті зібралося стільки людей. Мені подобаються подібні моменти. Нехай є непорозуміння та  сварки, тим не менше,  ми разом. Студентство, що казати. Справжні друзі.  

Також хочу сказати декілька слів про Стаса. Це неймовірна людина, направду. Я дуже задоволена, що колись нас із ним познайомили. Несподівано продовжується наше спілкування, в нас багато спільного, він може зрозуміти мене, коли щось не те.

Я дякую  за те, що ти є.  Я дуже люблю наші прогулянки додому  і також те, що можу розповісти тобі будь що.  Я люблю тебе, мужик. Тому ти і бро.

Але не думайте, що інші не беруться до уваги! Ви не менш важливі. Ви те, що пройде крізь час.

Бережи своїх друзів. Вони завжди поряд.

Люблю і тебе, читачу.

Твоя

ДейДаша