Часто в вас буває, що день проходить аж не так, як ви його
запланували із вечора? Сьогодні був один із тих випадків.
Спати я лягла у сьомій ранку, уявляєте? Але дуже задоволена
нічною розмовою в скапі із моїм sweet prince.
Дякую, тобі за приємно проведений час (знаю,
що ти того не прочитаєш, бо ти не розумієш української). Давно ніхто не читав
мені віршів і не говорив таких приємних та ніжних слів. Сподіваюсь, в тебе
вийде приїхати на Новий Рік. Це було б чудово, і, можливо, віра у диво би знов з’явилась десь
всередині моєї свідомості. До речі, під час нашої розмови під моїми вікнами
плакала дівчина, навзрид так, аж серце розривалося…
Після обіду мені стало зле. Занадто зле, не люблю, коли мене
виводять із себе спеціально. Бо я на це ведусь, як дурна дівчинка.
За лампову розмову я би хотіла подякувати просто 25.806. Давно я
так душу нікому не виливала. Дякую, що
ти мене вислухав, хлопче. Із тобою приємно вести розмову. Я вже забула, що ти
можеш бути не злим і не брутальним, хоча…
Обов’язково це приплюсується
до твоєї карми. Як відвідаєш Львів, обіцяю тобі чимось гарним проставитись. Я спробую прислухатись до твоїх порад, «Орленок»,
говориш?
Але мій день зробили Тараси та… Іра. Дівчина – космос. Коли
хлопці мене кликали до себе, я відмовилась, але як вона взяла слухавку і почала
весело російською мовою закликати мене до них в центр – я не змогла відмовити.
Обожнюю позитивних людей, шалено!
Сталося як, мої хлопці збиралися на баскетбол, але в центрі
із ними познайомилась туристка. Різнокольорові дреди, харизма, студентка
циркового… О це так. І якось в них
вийшло, що загулялись. Коли Тараси хотіли полишати її на мене, то сталося
неймовірне: Тася (так, той самий, маленький, гарненький, якій постійно париться
через свій зріст) обіймає нас із Ірою і… в останньої - вивих плеча. Дівчина із
Запоріжжя, завтра їхати додому. І що ж робити?
Вирішили відвести її в поліклініку на Руській. І знаєте що
нам там сказали: «В нас нікого немає, їдьте або в восьму клінічну, або на Топольну».
Як так можна?! Далі довелось викликати
швидку, яка їхала близько 30 хвилин. Ну, людоньки, що це за місто, де НЕМАЄ в
центрі ніякого травмпункту?! До нас
кожного дня приїжджає величезна кількість туристів, куди їм звертатися під час екстремальної
ситуації? На Топольну із зламаною ногою чи пробитим черепом їхати?! Або швидку почекати хвилин із сорок?
Але, дякуючи нашому оптимізму, вірі у вітчизняну медицину і
милим працівницям «карети», із Ірою зараз все добре. Проте вона стала першою
людиною, яка залишилась незадоволена приїздом до Львова. Завтра до третьої години, сподіваюсь, нам
вдасться змінити її думку.
Так що люди, коли ви обіймаєтесь, навіть якщо це маленькі
хлопчики – БЕРЕЖІТЬ ПЛЕЧІ І ДЗВОНІТЬ 103!
Р.S. Вітаю свою маленьку сестричку Машульку із
днем народження. Їй сьогодні 6 місяців. Вітаю також любиму Маланочку. Та татів
Тасі і Остапчика ^^
Немає коментарів:
Дописати коментар