Загадки

 Я маю до тебе серйозну розмову, дорогий мій друже.  Сьогодні я напишу не звичайний блог. Хоча, хтось може знов банально пропустити його крізь свою свідомість і  просто забути, а найкмітливіші із вас спробують використати його у власних цілях.  Про умови мого невеликого конкурсу ти зможеш дізнатися нижче, але поки що…

Літо вже майже закінчилось. Чи пройшло  воно саме так, як ти хотів? Безліч нових людей, випробувань, ніякого відпочинку, емоції,  внутрішні переживання  та дні, немов у тумані… Так це виглядає? Чи кожен знайшов те, що хотів : друзів, ворогів, нове кохання, впевненість у собі?

Останні дні знов змушують мене багато думати.  Вийшло так, що через  розмови на незвичайні  теми з надзвичайно цікавими людьми всередині мене знайшла для себе місце нова тварина. Нагадаю, що до того ти міг читати про «внутрішнього кота», який досі вечорами зігріває моє серце.  Але зараз справи трішки змінилися, до нього приєднався новий звір. Він не такий уже маленький і волохатий, він той, що володарює  прозорими водами океанів та темрявою глибин  – кит.  Причиною вибору подібного створіння стала його самотність та виваженість. Краще за нього, я вважаю, ніхто не зрозуміє загублену душу мореплавця, що подорожує дорогами своєї свідомості. Він дасть прихисток, тепло та пораду кожному.

Навчання. Кажучи точніше, не тільки здобутки фахових знань, а ще й розуміння

людей та їх вчинків. Я навчилась слухати. Робіть так частіше, навіть, якщо маєте, що сказати. Мовчіть і слухайте. На вас виллється стільки цікавої інформації, що відразу тяжко буде вкласти її у рамки думок. Світогляд розшириться, кордони почнуть зникати. 

Я познайомилась кілька днів тому із людиною, яка в один момент викликає захоплення і  здивування. Можливо, її можна назвати типовим прикладом хіккі. Втікач.  Людина, яка створила власний світ із книжок та фільмів і не хоче з нього виходити. Але слухати таку особистість - шалене задоволення. Її начитаність, знання формують величезний постамент. Стає, навіть, соромно за необізнаність у літературі , філософії і митецьких течіях. З іншого боку, цей хікка  забиває себе своєю ж зброєю,  і хочеться крикнути: « Припини! Схаменися, людино! Що цей світ тобі зробив?!» Я вважаю, не можна закриватися у собі. Не правильно так вчиняти. Не треба думати про інших, ти також багато важиш у суспільстві.

Не шкодувати за минулим. Чесно кажучи, краще його взагалі забути.  Хапаючись за конкретні моменти,  з’являється ланцюг подій, який валить величезну стіну спогадів. Від хвилі емоцій розриває серце, легені, печінку та інші внутрішні органи. Чому так тяжко залишитися в спокої і покинути когось, без дурнуватої помсти та нагадувань про себе? Кому потрібно мучити інших? Самоствердження, хіба що, або  дитячій садок?  Невже так тяжко зробити хоча б щось по-справжньому мужнє?

 Органічність. Багато приємних моментів допомагає іноді забутися. Але на скільки органічно ти почуваєш себе в тій чи іншій ситуації? На скільки ти готовий зблизитися з тією чи іншою людиною? Робити це через переконання чи звичайне «так треба»? Іншого виходу, мабуть,  немає. Важливі бажання тільки близьких, на свої варто  забити.

Я вже котрий день хочу випити із кимось кави. По дорозі до дому або ж сидячі на лавочці в центрі , розглядаючи  перехожих.  З людиною, яка для мене дорога. Справа в тому, що в мене є карточка із «креденсу». Я отримала її дуже давно, взимку, якщо не помиляюсь. Залишилась одна кава. І наступна буде безкоштовною. Є велике бажання віддати її людині,  з якою вийде приємна розмова. Чи приємна мовчанка, чорт його знає. Це не через власний егоїзм. На кінець літа я маю бажання зробити когось щасливішим. Навіть, на невелику (чи велику) філіжанку кави.

І ось, нарешті, мій конкурс. Друже мій, цією щасливою людиною можеш стати ти. Тільки скажи: скільки разів у цьому дописі я збрехала (собі і тобі)?

Щоб гра виявилася чесною, коментуй обрані тобою речення, словосполучення чи абзаци.  Ти можеш зробити це тут (дописувати коментарі може будь-який читач), в коментарях до блогу  у вк  чи в особистих повідомленнях.

Спробуй, якщо знаєш мене.

Люблю тебе,

Твоя ДейДаша